Bokmålsordboka
inkubere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å inkubere | inkuberer | inkuberte | har inkubert | inkuber! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| inkubert + іменник | inkubert + іменник | den/det inkuberte + іменник | inkuberte + іменник | inkuberende |
Походження
av latin incubare ‘ligge på, ruge ut’Значення та вживання
dyrke eller plassere i inkubator