Bokmålsordboka
simultantolke
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å simultantolke | simultantolker | simultantolka | har simultantolka | simultantolk! |
| simultantolket | har simultantolket | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| simultantolka + іменник | simultantolka + іменник | den/det simultantolka + іменник | simultantolka + іменник | simultantolkende |
| simultantolket + іменник | simultantolket + іменник | den/det simultantolkede + іменник | simultantolkede + іменник | |
| den/det simultantolkete + іменник | simultantolkete + іменник | |||
Значення та вживання
oversette ytringer til et annet språk samtidig som de blir framført på originalspråket;
jamfør tolke (1)
Приклад
- foredraget ble simultantolket