Bokmålsordboka
rigle
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å rigle | rigler | rigla | har rigla | rigl!rigle! |
| riglet | har riglet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| rigla + іменник | rigla + іменник | den/det rigla + іменник | rigla + іменник | riglende |
| riglet + іменник | riglet + іменник | den/det riglede + іменник | riglede + іменник | |
| den/det riglete + іменник | riglete + іменник | |||
Значення та вживання
stå ustøtt;
vakle, rugge