Bokmålsordboka
enervere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å enervere | enerverer | enerverte | har enervert | enerver! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| enervert + іменник | enervert + іменник | den/det enerverte + іменник | enerverte + іменник | enerverende |
Походження
av latin eks- og nervus ‘nerve’Значення та вживання
virke irriterende på;
Приклад
- la seg enervere;
- støyen enerverte henne