Bokmålsordboka
reassumere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å reassumere | reassumerer | reassumerte | har reassumert | reassumer! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| reassumert + іменник | reassumert + іменник | den/det reassumerte + іменник | reassumerte + іменник | reassumerende |
Походження
av latin re- og assumere ‘ta opp’; jamfør re-Значення та вживання
i jus: ta opp en sak på nytt, for eksempel på grunn av formelle feil i saksbehandlingen