Bokmålsordboka
påhefte
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å påhefte | påhefter | påhefta | har påhefta | påheft! |
| påheftet | har påheftet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| påhefta + іменник | påhefta + іменник | den/det påhefta + іменник | påhefta + іменник | påheftende |
| påheftet + іменник | påheftet + іменник | den/det påheftede + іменник | påheftede + іменник | |
| den/det påheftete + іменник | påheftete + іменник | |||
Значення та вживання
i jus: få til å hefte (2, 5) ved eiendom
Приклад
- påhefte bruksretter
- brukt som adjektiv:
- påheftet bruksrett