Bokmålsordboka
eksegere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å eksegere | eksegerer | eksegerte | har eksegert | ekseger! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| eksegert + іменник | eksegert + іменник | den/det eksegerte + іменник | eksegerte + іменник | eksegerende |
Походження
fra gresk; jamfør eksegeseЗначення та вживання
tolke historisk tekst, særlig bibeltekst;