Bokmålsordboka
hundekobbel, hundekoppel
іменник середній
| однина | множина | ||
|---|---|---|---|
| неозначена форма | означена форма | неозначена форма | означена форма |
| et hundekobbel | hundekobbelet | hundekobbelhundekobler | hundekoblahundekoblene |
| et hundekoppel | hundekoppelet | hundekoplerhundekoppel | hundekoplahundekoplene |
Значення та вживання
- jamfør kobbel (1)
- gruppe av hunder som er samlet i flokk;
Приклад
- jakt med hundekobbel