Bokmålsordboka
debrife
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å debrife | debrifer | debrifa | har debrifa | debrif! |
| debrifet | har debrifet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| debrifa + іменник | debrifa + іменник | den/det debrifa + іменник | debrifa + іменник | debrifende |
| debrifet + іменник | debrifet + іменник | den/det debrifede + іменник | debrifede + іменник | |
| den/det debrifete + іменник | debrifete + іменник | |||
Значення та вживання
innhente informasjon fra en militær- eller arbeidsstyrke etter en bestemt hendelse eller arbeidsinnsats;
jamfør brife (1)
Приклад
- de sørget for å debrife soldatene;
- mannskapene ble debrifet etter hendelsen