Bokmålsordboka
dukk
іменник чоловічий або середній
| рід | однина | множина | ||
|---|---|---|---|---|
| неозначена форма | означена форма | неозначена форма | означена форма | |
| чоловічий | en dukk | dukken | dukker | dukkene |
| середній | et dukk | dukket | dukk | dukkadukkene |
Походження
av dukke (2Значення та вживання
det å dukke (2, 2);
Приклад
- han hev etter pusten mellom hvert dukk
Фіксовані вирази
- gå dukkenbukke under;
gå til grunne;
gå konkurs (1- risikere å gå dukken;
- bedriften gikk dukken