Bokmålsordboka
dogge 2, dugge
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å dogge | dogger | dogga | har dogga | dogg! |
| dogget | har dogget | |||
| å dugge | dugger | dugga | har dugga | dugg! |
| dugget | har dugget | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| dogga + іменник | dogga + іменник | den/det dogga + іменник | dogga + іменник | doggende |
| dogget + іменник | dogget + іменник | den/det doggede + іменник | doggede + іменник | |
| den/det doggete + іменник | doggete + іменник | |||
| dugga + іменник | dugga + іменник | den/det dugga + іменник | dugga + іменник | duggende |
| dugget + іменник | dugget + іменник | den/det duggede + іменник | duggede + іменник | |
| den/det duggete + іменник | duggete + іменник | |||