Bokmålsordboka
dehumanisere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å dehumanisere | dehumaniserer | dehumaniserte | har dehumanisert | dehumaniser! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| dehumanisert + іменник | dehumanisert + іменник | den/det dehumaniserte + іменник | dehumaniserte + іменник | dehumaniserende |
Значення та вживання
gjøre mindre menneskelig (3) eller human (2);
Приклад
- masken dehumaniserte ikke skuespilleren;
- militære grupper som dehumaniserer fienden