Bokmålsordboka
auskultere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å auskultere | auskulterer | auskulterte | har auskultert | auskulter! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| auskultert + іменник | auskultert + іменник | den/det auskulterte + іменник | auskulterte + іменник | auskulterende |
Вимова
æuskulteˊreПоходження
av latin auscultare ‘lytte’Значення та вживання
undersøke pasient ved å lytte på hjerte og lunger