Bokmålsordboka
dispensere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å dispensere | dispenserer | dispenserte | har dispensert | dispenser! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| dispensert + іменник | dispensert + іменник | den/det dispenserte + іменник | dispenserte + іменник | dispenserende |
Вимова
dispenseˊre eller dispangseˊreПоходження
av latin dis- og pensare ‘veie, tenke over’Значення та вживання
- gi dispensasjon
Приклад
- dispensere fra regelen om overtidsarbeid
- veie opp legemidler i passende doser
Приклад
- apoteket kan dispensere medisinen