Bokmålsordboka
diskreditere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å diskreditere | diskrediterer | diskrediterte | har diskreditert | diskrediter! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| diskreditert + іменник | diskreditert + іменник | den/det diskrediterte + іменник | diskrediterte + іменник | diskrediterende |
Походження
gjennom fransk; fra italienskЗначення та вживання
vekke mistro til, så tvil om;
bringe i vanry
Приклад
- diskreditere en ordning