Bokmålsordboka
disiplinere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å disiplinere | disiplinerer | disiplinerte | har disiplinert | disipliner! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| disiplinert + іменник | disiplinert + іменник | den/det disiplinerte + іменник | disiplinerte + іменник | disiplinerende |
Походження
av disiplinЗначення та вживання
venne til eller øve opp i disiplin (1);
styre gjennom kontroll
Приклад
- disiplinere elever til å bli effektive
- brukt som adjektiv
- disiplinerte håndballspillere;
- disiplinert arbeidskraft;
- godt disiplinerte tropper