Bokmålsordboka
dimittere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å dimittere | dimitterer | dimitterte | har dimittert | dimitter! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| dimittert + іменник | dimittert + іменник | den/det dimitterte + іменник | dimitterte + іменник | dimitterende |
Походження
av latin di- og mittere ‘sende’; jamfør di- (2Значення та вживання
- gi fri etter avsluttet militærtjeneste
Приклад
- soldaten ble dimittert
- sende hjem;slippe fri
Приклад
- bli dimittert fra legevakten;
- de arresterte ble dimittert etter avhøret